Як воюють на Донбасі добровольці, яких за документами не існує

Вы согласны с этим?:
(голосов: 35)
За офіційною статистикою, у війні на сході бореться 36 добровольчих підрозділів. На їх рахунку є перемоги і звільнені населені пункти. Більшість добровольчих батальйонів були створені з ініціативи великих підприємців, але є й такі, які офіційно не відносяться ні до однієї державній структурі і воюють на свій страх і ризик - навіть зброя видобувають в бою. Убитих на поле брані волонтерів не вносять до списків загиблих, поранених не лікують за рахунок держави, а їх родинам не встановлені пільги та компенсації. Цих бійців, з точки зору чиновників, просто не існує. Але вони є.

«ПРАВИЙ СЕКТОР».

Вузька траса шосе Н-15 Запоріжжя - Донецьк. Через лобове скло, обліплене мошкарою, практично нічого не видно. Попереду плететься роздовбаний трактор з причепом, але обганяти не можна - вже третій кілометр уздовж дороги не переривається суцільна біла смуга. Моє терпіння закінчується - наважуюся піти на обгін. Різкий ривок ... але замість довгоочікуваного простору і порожній дороги з найближчих кущів чортиком із смугастою паличкою вискакує даїшник. Далі слід класичний торг на тему штрафу: за законом - 480 грн, але можемо домовитися за 200 грн. Ось вже де не очікував потрапити під «гайцовую» роздачу, так це в зоні АТО - фронт зовсім близько. Скрушно лізу в сумку, але в цей момент лунає довгоочікуваний дзвінок від Чорного - командира батальйону «Правого сектора», до якого я, власне, і прямую (всі позивні на прохання героїв змінені. - «Репортер»). Почувши його прізвище, даїшник стає схожий на доброго клоуна - аніматора з «Макдоналдса». Він напружено посміхається і широко розводить руками: «А чого ж відразу не сказали, що до Чорного їдете!» - Ще трохи, і «добрий клоун» з ДАІ принесе мені бонусний чізкейк і стакан коктейлю. Про порушення ПДР, штрафі і «ненав'язливому» реченні дати хабар моментально забуто.

Всього в АТО приймає участь п'ять батальйонів «Правого сектора», генерали з задоволенням кидають їх на найгарячіші точки в прориви і штурми. Але ні зброї, ні медикаментів батальйонам не положено.

- Нас тут, в АТО, немає офіційно. Нас просто не існує. Жоден батальйон «Правого сектора" не легалізований - це нікому не вигідно в Києві. Воюємо на свій страх і ризик. Зброя нам не видають - все стовбури трофейні, взяті з боєм у сепаратистів. Наші перемоги приписують офіційним підрозділам АТО, а наші поразки нікому не цікаві, - ми сидимо з комбатом батальйону ПС Чорним на лавочці перед центральним корпусом піонертабору під Покровським. День мого приїзду виявився трагічним для підрозділу Чорного. Сьогодні вранці автобус з двома десятками бійців батальйону нарвався на блокпост ДНР і з автоматів і кулеметів був моментально перетворений на решето. Ніхто з бійців не встиг зробити жодного у відповідь пострілу.

Як воюють на Донбасі добровольці, яких за документами не існує

- Офіційно 12 «двохсот» і вісім взяті в полон. Але насправді є ще один загиблий - командир взводу. Його застрелили ці пси відразу після взяття в полон. Дізналися, що він старший, і гримнули. Що з рештою - поки не знаємо. Будемо намагатися обміняти їх на полонених сепарати. Сьогодні вже зідзвонювалися з їх командирами, запропонували змінюватися. Вони поки думають.

За словами комбата, сьогоднішній розстріл автобуси з бійцями цілком на совісті одного з місцевих керівників «Правого сектора» на ім'я Валентин. Він нібито дав команду без розвідки висунутися на автобусі в бік Донецька для рекогносцировки місцевості.

- Зараз йде розслідування біди, з цим керівником розберуться по всій строгості, - знехотя додає Чорний.

До корпусу піонертабору, перетвореному в казарму, підкочує мікроавтобус. З кабіни водія чутна гучна музика, з динаміка Жанна Бачівськ надривно співає «Любо, братці, любо».

- Ей, там, в автобусі, глушите музику. У нас траур, - робить зауваження Чорний. Біля ганку людно, через виснажливої ​​спеки багато бійців виходять ковтнути свіжого повітря. Майже всі з оголеними торсами і у в'єтнамках. До фронту далеко, можна і розслабитися. Багато бурхливо обговорюють минулі бої і події останніх днів. Чутні уривки розмов:

- Я лежу, міномети луплять зі страшною силою. А тут відчуваю, на мене зверху влігся Камрад. Рятує, стало бути так. Лежить на мені і вухо моє облизує, - один з бійців розповідає про те, як його врятував під Іловайськ батальйонний пес по кличці Камрад. Здоровенний пес - вівчарка Камрад - лежить поблизу, викинувши величезний язик, і уважно прислухається до бійців.

- Це військові винні, - солдати обговорюють сьогоднішній інцидент. - Там же блокпост армійців перед сепарати варто. Чому вони наших пацанів не попередили, що попереду сепаратскій блокпост? Що за справи? Це зрада!

Як воюють на Донбасі добровольці, яких за документами не існує

- Просто злили наших. Ми їм не потрібні. Ми незручні - б'ємо морди мусорам, да щемім місцевих прокурорських. Поки ми тут, зрадники сидять нижче трави і тихіше води. Вони ж сплять і бачать, щоб ми звідси пішли.

- Журналіст, ти от був там, в Донецьку та Луганську. З сепарати спілкувався. Хто вони такі? Чого воювати прийшли сюди? - Питає мене трохи пізніше молодий боєць на прізвисько Вікінг. Розповідаю, що половина воюючих з «того» боку - росіяни, а друга половина - місцеві. Вони впевнені, що воюють з з фашистами, захищають росіян в Донбасі, відстоюють «російський світ». Вікінг витончено матюкається.

- Де вони фашистів бачили в Україні ?!

- Так ви, «Правий сектор», в їх очах і є фашисти. Війська АТО в ДНР називають виключно бандерівцями, карателями. Вони впевнені, що ви тут звірствами займаєтеся і, коли прийдете до Донецька, всіх виріжете до сьомого коліна, - відповідаю хлопцеві.

- Чому ми фашисти? Ти от бачив хоч у кого-небудь з наших свастики? Ми, коли звільняємо міста, останню жратву віддаємо місцевим. Який російський світ захищати вони приїхали? Хто їх звав? Я сам росіянин, з Волновахи. Хто мене гнобив? Що за маячня? - Вже йдучи, я чую, як обурюється мій співрозмовник.

Побачене в батальйоні «Правого сектора» руйнує сформовані шаблони. Дисципліна армійська. Рано вранці загальна побудова на плацу, підйом прапора, молитва. Поруч з комбатом варто батюшка УПЦ КП і осіняє хрестом лад бійців. Хвилина мовчання - стрій завмирає в честь пам'яті загиблих вчора побратимів. Після короткої проповіді священика перед бійцями виступає комбат Чорний. До слів Чорного напружено прислухаються - комбата тут поважають і цінують. Командир обрушується на «зальотчиками» - напередодні в розташуванні батальйону сталося кілька порушень дисципліни.

Як воюють на Донбасі добровольці, яких за документами не існує

- Хто розмалював чужу машину? Власник машини в а ... уе від того, що сталося! - Гучно звертається до строю комбат. Батальйон «складається» від реготу. Сам автомобіль - дивна саморобна помісь старого автобуса ПАЗ і радянського «джипа» ГАЗ - припаркований поруч з плацом. На одній стороні червоними буквами балончиком виведено «ПТН - ПНХ», на іншому - «ПТН - ХЛО». А на капоті гордо красується напис: «На Москву!» Крім цього кузов авто старанно пофарбований у жовто-блакитні кольори.

- Це я зробив, - несміливо озивається з ладу зовсім юний боєць. - Думав, це батальйонна машина. Ну і намалював - так гарніше.

- Ти потрапив! Потрапив на фарбування машини. Автомобіль чужій, до нас приїхав сюди людина в гості. Даю добу на те, щоб пофарбувати машину в рідний колір! - Коротко резюмує комбат.

Далі командир стає схожий на скандально відомого психотерапевта Кашпіровського - пильно дивлячись на принишклий лад бійців, Чорний гнівно мовить про дисципліну і «зальотчиками». Бійцям вже явно не до сміху.

- Ви сюди приїхали воювати. Якщо я ще раз почую розмови про те, що, мовляв, непогано було б у якого-небудь сепаратиста віджати машину, покараю. Всі конфісковане у ворогів майно - це власність батальйону. Ніякої самодіяльності бути не повинно. Ви бійці «Правого сектора». Вороги нас бояться і ненавидять. А ті, хто порушують дисципліну, паплюжать батальйон. Вчора троє бійців прийшли з звільнювальні на півгодини пізніше. За такі справи будемо садити в карцер. Всім ясно? Питання ще є? - Комбат замовкає і запитально дивиться на принишклих бійців.

Як воюють на Донбасі добровольці, яких за документами не існує

- Є питання! - З ладу до комбата боязко звертається літній мужичок в пошарпаної уніформі української армії. - Чи будуть платити бійцям?

- Це питання недоречний! Ви приїхали сюди з доброї волі. Ми не армійці, зарплати тут не платять. І наш батальйон не числиться на балансі у будь-яких олігархів. Все фінансування надають волонтери, - різко рубає комбат.

- Просто дітям до школи скоро, ось і запитав, - понуро відповідає мужичок.

Пізніше один з бійців прокоментував ситуацію, мовляв, з грошима у всіх сутужно:

- Поки ми тут воюємо, наші сім'ї на межі голоду. У деяких навіть на хліб грошей немає. Через це багато хто приїжджає сюди воювати вахтовим методом - недельку повоював, місяць вдома попрацював, подкалиміл де-небудь. Тому в батальйоні особовий склад, як вода, - сьогодні є людина, а завтра немає. Для війни це погано - до неї потрібно звикати, пристрілюватись, вчитися. А в тилу розслабляється чоловік. Хоча є пара бізнесменів, які доручили керувати фірмами своїм заступникам, а самі сюди приїхали - воюють вже кілька місяців. Але такі багаті буратіни у нас рідкість.

До речі, поблизу від плацу, де проходить побудова батальйону, мешкає лідер «Правого сектора» Дмитро Ярош. Але сьогодні він у від'їзді. До свого лідеру бійці ставляться з помітним пієтетом - Ярош особисто бере участь в боях. Завгосп батальйону з посмішкою жартує, мовляв, найкраща нагорода для сміливців - особиста візитка лідера «Правого сектора» з його підписом. До речі, недавно в ЗМІ пройшла інформація про те, що Ярош був поранений в бою. Але в батальйоні спростували цю інформацію, назвавши її вигадкою сепаратистів.

Як воюють на Донбасі добровольці, яких за документами не існує

На наступний день вранці один з взводів має виїхати на полігон для відпрацювання бойових дій. Взводний на прізвисько Монах потерянно бродить по кімнатах табору і випрошує пару автоматів.

- На 20 чоловік 17 автоматів да жменю набоїв. Просили у командира, а він сказав проявити кмітливість і дістати. Воюємо тут як в Першу світову війну - там на трьох солдат імперії була одна гвинтівка. Так і бігли в атаку - один тримає за багнет, другий за приклад. А третій заряджаючий, - сумно жартує взводний.

- Зброя тут річ дефіцитна. Краще б ті, хто збирає допомогу в тилу для нас, чи не зубну пасту з цукерками надсилали, а автоматів да патронів прикупили, - бурчить мій сусід по кімнаті, потужний одесит з позивним Зелений.

Дефіцит зброї змушує бійців пускатися у всі тяжкі - забутий подсумок з магазинами або залишений без нагляду автомат можна наступного дня виявити в іншому взводі. Може бути, тому Зелений лягає спати в обнімку з автоматом. Вночі він перевертається і, не прокидаючись, ще міцніше притискає до грудей зброю.

Вранці їдемо на полігон зі взводом Ченця. Відділення працюють по натовської методикою - по двійкам, трійкам і п'ятіркам. Поки одні переміщуються, інші тримають під вогнем сектор противника.

Взводний коментує кожен крок своїх підлеглих. Якщо хтось із бійців вчиняє, з точки зору командира, неправильна дія - відкликає убік і влаштовує рознос.

- Ти біжиш, стріляєш, але ні хрена не бачиш своїх напарників! Перебіжки занадто довгі, тебе знімуть снайпера в будь-який момент. Що, відправити тебе знову в навчальний центр?

Як воюють на Донбасі добровольці, яких за документами не існує

За загиблих будуть відповідати політики

Майже кожен боєць з «Правого сектора» не приховує своєї недовіри до уряду і нардепам. Політики, на думку добровольців, «зливають» батальйони і укладають таємні угоди з сепаратистами. Дивно, але добровольці так само негативно відносяться і до війни, вважаючи її «штучної».

- Вся ця війна - договірняк. Як на поганому футбольному матчі. Ми ж не сліпі. Київські політики домовилися з донецькими олігархами, щоб поділити країну, а всіх незадоволених і розуміючих ситуацію людей перебити. Війни могло не бути, якби Турчинов і Яценюк вчасно дали наказ укласти мордою в підлогу донецьких сепаратистів - ще в березні, до референдуму. Крим теж злили. Просто продали Путіну. Ми вже тоді готові були виїхати куди завгодно і дати п ... лей всім виродкам, які дерибанять країну. Але зброї не було, а в МВС і уряді робили вигляд, що ніяких сепаратистів не існує. Всі смерті на цій війні на совісті цих покидьків з уряду. Але перша задача зараз - знищити сепаратистів. А потім повернемося до Києва і розберемося із зрадниками-політиками! - Раз у раз перескакуючи з правильного, майже літературної російської на чисту українську мову, палко доводить мені боєць ПС на прізвисько Анархіст. І тут же зізнається, що до Майдану він був русофілом і навіть писав вірші російською мовою.

- Розчарувався я в Росії. З Росії зробили справжній Мордор, імперію зла. Вони нас за держава не вважають. Україна для них немає. І українців як нації теж. А я завжди був на боці тих, кого гноблять, і проти будь-якої влади. Тому що влада - це зло. Україна я бачу без олігархів в уряді, - проповідує мені ідеї батька Махна Анархіст.

На думку іншого бійця, «Правий сектор» незаслужено зробили пугалом.

- В очах багатьох ми чи то маніяки, чи то фашисти, які рвуться воювати і вбивати будь-кого, хто підвернеться під руку, просто так, для задоволення. А ти, журналіст, запитай будь-якого з наших, чи хоче він тут воювати? Дадуть відповідь: ні. У кожному бою ми несемо втрати. Пару днів тому під Іловайськ четверо наших хлопців загинуло. Нас кинули туди без розвідки і артпідготовки. Військові йшли по флангах, ми попереду. Таку операцію міг спланувати або ідіот, або зрадник! - Запевняє мене в курилці батальйону молодий хлопчина з Кіровограда. На закінчення розмови доброволець зминає палаючий недопалок і, не помічаючи болю, кидає в серцях: - Ми тут воюємо, а нас продають, як картоплю в мішках. Ми ще повернемося після війни в Київ. І спитаємо з кожного, хто торгував нашими життями.

Як воюють на Донбасі добровольці, яких за документами не існує

В день мого від'їзду низка невдач у батальйону Чорного не закінчується - на путівці згорає автобус підрозділу. На щастя, постраждалих серед бійців немає. Причина загоряння на той момент невідома. Комбат не виключає можливість диверсії.

Диверсії на звільнених від сепаратистів територіях - ще одна особливість АТО. Загони ДНР після входу в міста українській армії «розсмоктуються» по домівках.

- Ті, хто воював проти нас, після звільнення селищ миттєво стають «мирними». Менти тут теж поголовно зрадники. Прокурорські, судді - все. При сепаратистах менти сиділи по норах і, незважаючи на те що зброя у них терористи не відбирали їх, ніхто з них носа не потикати з хати. А як тільки ми прийшли, вони відразу пір'я розпушили і давай щемити бізнес да простих людей ображати. Мовляв, влада прийшла, а ми її представники. Але ми їх швидко на місце поставили. Ніхто з ментів тепер без нашого дозволу не рипайся. Тут наша влада, а не ментовська, - розповідають мені в батальйоні.

Про те, що не все в звільнених донецьких селищах відносяться лояльно до добровольців і військовим АТО, говорить велика кількість випадків обстрілу військових колон. Стріляють з зеленки, бійці ПС то і справа виявляють схрони із зброєю і боєприпасами. А на блокпостах регулярно затримують автомобілі, в яких зі сходу на захід України їдуть дивні «біженці» з синцями на правому плечі і слідами збройового нагару на пальцях.

СЛУЖИЛИ ТРИ ТОВАРИША


Маршрут мого переїзду з розташування батальйону ПС в батальйон «Донбас» був не найвдалішим - на останньому українському блокпосту військові дивно на мене подивилися і «забули» попередити про те, що через два кілометри починається прострілюється наскрізь територія.

На розв'язці трас протискуватися свій автомобільчик між «відбійником» і протитанковими їжаками і вибираюся на взгорок. Дорога, знайома по постійним поїздкам, змінилася до невпізнання - зяють воронки від снарядів, великі шматки роздільника зметені, подекуди на дорожньому полотні сліди вогню. Несподівано і майже беззвучно прямо перед капотом з'являються міні-фонтанчики з пилу і щебеню - постріли! Придавлена ​​до відмови педаль акселератора дає результат - моя машинка реве мотором і буквально стрибає на сотню метрів вперед. Я лину по дорозі з божевільною для мого старенького «Фольксвагена-Гольфа» швидкістю - під 180 км / год. Лише через три кілометри, проскочивши небезпечне місце, розумію, що все це час розмовляв вголос з собою, повторюючи лише одне: «твою мать-мать-мать».

Як воюють на Донбасі добровольці, яких за документами не існує

Натикаюся на блокпост ДНР. Ситуація не з кращих - в моїй сумці фотоапарат зі знімками бійців «Правого сектора». Однак сепаратистів моя поява на дорозі цікавить лише з точки зору моєї розумової повноцінності.

- Як ви там проїхали? Через цю розв'язку зараз можна тільки на танку. Уже троє загиблих за останні два дні, - перевіряючи документи, гмикає боєць з нагрудною емблемою «Новоросії».

До слова, перед цим блокпостом варто перетворений в решето той самий автобус «Правого сектора». Трупів біля нього вже немає. Деенеровец, бачачи мій інтерес до автобусу, показує, звідки стріляли в добровольців, і ділиться подробицями:

- Їхали по прямій, з боку українського блокпоста. Наш блокпост тут вже два тижні стоїть, нікуди ми не відходили. Чому вони їхали так спокійно прямо на нас - загадка. Ну ми їх і зустріли - порвали з кулемета та автоматів вщент. Поранених в полон взяли, а командира прямо там порішили. Уж больно борзий був.

Розвідки всіх армій світу схожі один на одного. Безбашенних, заповзятістю і відвагою. А також впертістю і волелюбністю - в розвідники йдуть люди особливого душевного складу. Часто упертість і наявність своєї думки про всі події приводять розвідників в штрафники. Саме в цій якості я застав своїх друзів з разведвзвода батальйону «Донбас». Білорус-доброволець на прізвисько Сфінкс напередодні «залетів», вживши після бойового рейду пару пляшок пива. Його товариш по прізвиську Остап давно потрапив в розряд неугодних начальству - воює не за правилами і інструкціям. Зате кращого мінера і диверсанта немає у всьому батальйоні - Остап може виготовити вибухівку навіть зі шкільного набору «Юний хімік» або нешкідливих засобів для миття посуду. Перерви між розвідками хлопці коротають в розмовах на філософські та езотеричні теми. Іноді зауваження вставляє здоровенний флегматичний юнак на прізвисько Малюк.

Як воюють на Донбасі добровольці, яких за документами не існує

Сфінкс, Остап і Малюк - нерозлучна трійця, яка в бою стоїть цілої роти бійців. Замкомвзвода розвідки на прізвисько Скіф запевняє мене, що цю трійцю з руками і ногами забрали б у будь прославлений спецназ. Між тим в миру розвідники зовсім не готувалися до диверсій
і боям. 19-річний Малюк родом з Києва, де до Майдану він навчався на актора в театральному коледжі. За словами бойових побратимів, акторські таланти не заважають Малюкові влучно стріляти з гранатометів будь-якої марки і «знімати» годинних з сепаратистських блокпостів. Уродженець Мінська Сфінкс до Майдану ганяв в Білорусію автомобілі з Німеччини та Польщі. У зоні АТО став відмінним снайпером і диверсантом. Киянин Остап закінчив Одеський університет, геолого-географічний факультет, і займався дрібним бізнесом. Остап може спорудити міну за допомогою будь-яких предметів і поставити розтяжку з гранатою де завгодно, а також розмінувати будь фугас.

В актовому залі школи, де базується штрафний разведвзвод, легкий «творчий безлад». На підлозі лежить вибухівка в ящиках, боєприпаси в цинку, мотки проводів і загадкові предмети з електронними платами.

- Ось фугас саморобний. Вилучили на тижні у сепаратистів, - показує на відро, залите білим розчином, Остап. - Тут три кілограма толу, а інше - кульки з підшипників, болти і гаечки. Всього кілограм на 20. Ми знайшли фугас в Попасній, коли звільнили селище. Ось такий подаруночок сепаратисти залишили тим, кого «захищали», - жителям Попасній. А це обріз, відняли у полоненого сепаратиста.

- А це, - Сфінкс відкриває ящик, - запали до гранат і снаряди до зенітної установки. Ними дітки в Попасній торгували по ціні один запал - 5 грн. Терористи, коли бігли від нас, залишили боєприпаси просто так. Ось хлопчаки тут же їх розібрали. Коли ми прийшли, пацанва намагалася продати ці запали нам. Або обміняти на хліб - вони там голодували вже. Ну, ми їх нагодували і їжі з собою дали. А боєприпаси відібрали. Взаємовигідний обмін, можна сказати.

Як воюють на Донбасі добровольці, яких за документами не існує

Вночі розвідники піднімають по тривозі - сидимо в очікуванні диверсії з боку сепаратистів: по рації прийшло повідомлення, що з зеленки стріляли по патрулю «Донбасу».

- Такі ситуації з обстрілами у нас постійно. Тут всі селища і села майже повністю сепаратистські. Місцеві по барах як вип'ють зайвого, починають трендеть, мовляв, ми загарбники, а сепаратисти їх захищали. А деякі не тільки базікають, але ще й стріляють. Пару днів тому до патрулю під'їхав «жигуль-копійка» - відкрили віконце, вистрілили з пістолета і дали по газах. Бійця важко поранили. Стріляли по виду зовсім хлопчаки - знайшли їх потім, здали ментам. Але пацанва ця встигла скинути ствол. А не спійманий - не злодій. Відпустили їх менти, - з гіркотою згадує Сфінкс.

На наступний день батальйон піднімають по тривозі - на побудові командири кажуть про майбутній бойовому виїзді. Проте вночі плани змінюються - виїжджає тільки взвод гранатометників і мінометників. Через 5:00 гранатометники повертаються з лайкою: армійці так і не допомогли з бронею - танками і бетеери. А без техніки штурмувати блокпост сепаратистів було чистим самогубством.

- І такі порожні виїзди часто-густо. Схоже, командування АТО просто не розуміє, в яких цілях використовувати наш підрозділ. Іловайськ ми штурмували разом з «Правим сектором». І те, що сепаратисти відбилися, пряма «заслуга» командирів АТО. Бійці починають з розуму сходити від бездіяльності. Зате шустрий внутрішня безпека - за будь-яку критику начальства можна потрапити в неугодні. Багато вже виїхали звідси або перевелись в інші підрозділи. Нас просто добивають. Ще місяць бездіяльності - і батальйон Донбас розвалиться, - зізнається Остап.

Як воюють на Донбасі добровольці, яких за документами не існує

Опівдні наступного дня Остапа арештовують і супроводжують на батальйонну гауптвахту. Як розповів його командир Скіф, за «несанкціонований» виїзд з батальйону зі зброєю.

- Остап виїжджав для супроводу командира роти Жана і за його прямим наказом. Однак рапорт написати забули. Ось і заарештували. Так і воюємо. До речі, Остап мав сьогодні знешкодити фугас і кілька хв. Але уявне порушення в очах командирів важливіше, ніж реальна безпека людей. Так фугас і буде тепер валятися. Дурніші командирів, ніж на АТО, я ще не бачив. Та й війна вся ця дурна. Шкода тільки, що хлопці гинуть. Адже добровольці завжди і у всіх країнах - це колір нації. Якого нашим політикам не шкода, - каже на прощання Скіф.

PS Проблема легалізації добровольців, які б'ються на сході України проти терористів, може бути вирішена. Кілька днів тому міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков в черговий раз закликав «неофіційних» бійців-добровольців АТО вступати в структури СБУ, МВС або Нацгвардії. Так що все залежить від лідера «Правого сектора» Дмитра Яроша і командирів добровольчих батальйонів. Чи захочуть вони прийняти пропозицію влади.



Текст та фотографії: Олександр Сибірцев. Видання "Вести. Репортер"

Українська версія: rovno.rv.ua
25 августа 2014 /
Источник: Новости Ровно - rovno.rv.ua
Комментарии
Loading...

НАПИСАТЬ КОММЕНТАРИЙ

comments powered by Disqus
Похожие новости

Сімох бійців батальйону «Горинь» терористи захопили в полон

Про те, що солдати з батальйону територіальної оборони Рівненської області перебувають у заручниках, повідомили їхні родичі, яким зателефонували терористи з телефонів військових

Батальйон Горинь продовжує виконувати бойові завдання в зоні АТО без втрат

Остання новина про знищення батальйону «Горинь» примусила здригнутись усю Рівненщину.

Територіальний батальйон «Горинь» вже пройшов бойове хрещення в зоні бойови ...

Зі слів одного з бійців, частина батальйону потрапила під вогонь реактивної системи залпового вогню «Град».

Доброволець АТО: "Закінчимо з терористами, візьмемось за рівненську владу ...

Солдати обурені бездіяльністю влади, корупцією та дерибаном посад. Кажуть – після війни прийдуть і спитають з рівненської влади за все. Про це та інше у ексклюзивному інтерв’ю з рівненським бійцем
Популярные новости
Розпочалася кампанія декларування доходів, отриманих фізичними особами протягом минулого року
Loading...